Контрактура Дюпюітрена

Контрактура Дюпюїтрена (долонний фіброматоз, хвороба Дюпюїтрена) — повільно прогресуюче захворювання, що приводить до ущільнення і вкорочення долонного апоневрозу, внаслідок чого формується згинальна установка пальців і стійкі контрактури міжфалангових суглобів, зявляються лійкоподібні втягування на кисті.

Контрактура Дюпюітрена відноситься до групи фіброматозів, до яких також відноситься контрактура Леддерхозе (рубцеве переродження підошвенного апоневрозу на стопах)

Симптоми

  •        На долоні з’являються вузли і ущільнення;
  •        З’являються лійкоподібні втягування на шкірі та тяжі від основи долоні до пальців;
  •        Обмеження розгинання пальців;
  •        Прогресуюче згинання пальців;

Класифікація контрактури Дюпюїтрена

  1. При першій стадії на кисті пальпуються ущільнення, з’являються тяжі і лійкоподібні втягування шкіри. На цій стадії контрактури немає істотного порушення функцій розгинання і хірургічне лікування, як правило, не проводять.
  2. При другому ступені з’являється обмеження розгинання в міжфалангових суглобах пальців до 45 градусів. Це невелике обмеження функції кисті, також часто не є, на думку багатьох пацієнтів, підставою для проведення лікування, або, тим більше, операції.
  3. Третя ступінь — обмеження розгинання від 45 до 90 градусів. Велика поширеність процесу вимагає масивного оперативного втручання. Операція при III ступеня контрактури Дюпюітрена не завжди призводить до повного відновлення розгинання пальців, потребує подальшого консервативного лікування та реабілітації.
  4. Четверта ступінь характеризується згинальною установкою пальців більше 90 градусів.  При цій стадії захворювання  в патологічний процес  залучається не тільки сухожильний апарат, але і суглобові структури.  Навіть хірургічне лікування має обмежену ефективність. Потребує подальшого тривалого  реабілітаційного лікування.

Лікування контрактури Дюпюїтрена

При першій-другій ступені можливо консервативне лікування: на ніч одягається іммобілізуюча шина, до якої фіксуються в положенні повного розгинання пальці, виконуються вправи по розтягуванню апоневроза. Мають ефект введення лідази, колагенази, кортикостероїдів шляхом ін’єкцій в рубцево змінений апоневроз або за допомогою електрофорезу, рентгентерапія, ударно-хвильова терапія, апоневротомія. Необхідно розуміти, що ефект від даних процедур тимчасовий. Крім того, вплив на апоневроз в деяких випадках може індукувати прогресування захворювання.

При ІІІ-IV стадіях показане оперативне втручання, яке полягає у видаленні рубцево змінених ділянок апоневрозу. Операція виконується під провідниковою, або загальною анестезією. Після операції прооперована кисть фіксується на  2 тижні ортезом, або гіпсовою лонгетою. Шви  знімаються на 14-ту добу.

Гарний позитивний результат досягається при послідовному проведенні передопераційної підготовки, що включає ряд лікувальних заходів, оперативного втручання і післяопераційного відновлювального комплексу – фізіотерапевтичного лікування (електротерапія, ультрафонофорез, теплові процедури) та елементів лікувальної фізкультури.